Лазні Німеччини

Перші турецькі лазні або хамам з'явились в 7 столітті. Вважається, що до Туреччини вони прийшли від арабів, а ті, в свою чергу, перейняли традицію паритися в лазні від римлян. Саме тому прадідом хамама є римські терми. Поширення і популяризація хамамів в Азії йшла в ногу з ісламом. Пророк Мухаммед рекомендував користуватися лазнями: «Чистота - половина віри» (Муслім, Тахарет, 1). Чистота тіла і душі єдина в ісламі, таким чином турецькі лазні і сьогодні існують в усіх ісламських країнах. Назва «хамам» походить від арабського слова «хам», яке означає «жарко». Спочатку хамами обігрівалися за допомогою великого казана з водою, а пара, яка утворювалась в процесі кипіння, подавалась за допомогою дірочок в стіні і підлозі. Будова кімнат, подібно римським термам, передбачало плавний перехід температури: кімнати з легкою температурою повітря, теплою і гарячим вологим повітрям. На величезній території розташовувалися басейни з гарячою і холодною водою. Оскільки у турків існувала ціла культура паріння, а відвідування хамама було більш ніж гігієнічною процедурою, в лазні також можна було сходити в бібліотеку, на тренувальний майданчик і в сад для роздумів, ну і звичайно, в кімнату відпочинку, де танцювали східні красуні. Для жінок відвідування лазні було подібно святу: вони красиво одягалися і йшли пліткувати з подругами. У ці дні в лазні був жіночий день. На дверях просто вішали мотузку як знак того, що вхід дозволяється тільки жінкам.

Японські національні лазні (офуро) так само як і російські і фінські з'явилися ще в стародавні часи. Розкопки свідчать про те, що вже в перші століття нашої ери у жителів Японії існували певні традиції миття - в першу чергу омивалися сумішшю золи і лушпинням рису, а після «варилися» в дерев'яних бочках. Офуро як спосіб миття з'явилася неспроста: для приготування мила потрібно було вбивати звірів, а це суперечило культурі та релігії японців - буддизму, тому вони вирішили використовувати для миття воду погарячіше. Поява офуро також позитивно впливала на здоров'я в зимово-осінній період. Оскільки в Японії дуже висока вологість, при низькій температурі посилюється відчуття холоду. Будинки в той час майже не опалювалися, тому що це було дуже дорого. У силу традицій буддизму японці одягалися досить легко, адже тваринні матеріали – шерсть - використовувати не можна було. Таким чином, виникла необхідність грітися щодня і для жителі Японії вирішили використовувати лазню. Процедура паріння в офуро включає кілька етапів. Насамперед людина ополіскується і пірнає в дерев'яну бочку фурако. Вона розрахована на 6 осіб, а температура в ній підтримується на рівні 50 градусів. При цьому занурення відбувається лише до грудей. Наступною екзотичною процедурою було занурення у ванну з кедровою тирсою. Також туди домішували трави і листя, а тирсу попередньо пропитували арома маслами. Людина занурювалась по груди і тирсу вбирала з організму токсини. Ще одна процедура, без якої не обходився банний обряд знаті в Японії, це масаж прогрітою галькою. Цю традицію зараз активно застосовують в СПА салонах. Тепла галька не тільки прогрівала, але заряджала і розслабляла організм. Заключаючим акордом паріння в Японії було і є чаювання. Заварений за всіма традиціями трав'яний чай зміцнює тіло і дух. Чай також компенсує втрату вологи організмом. Завершується паріння в японскій бані традиційно відпочинком в спеціально відведеній для цього кімнаті. Бані інших народів світу так чи інакше схожі один на одного, офуро ж можливо в силу того, що країна походження відірвана від інших географічно, не має аналогів.

Ісландія є дивовижною країною хоча б тому, що 1/9 її території вкрита величезними льодовиками. І це в той час, коли навколо вирують вулканічні пристрасті і киплять гейзери. Здавалося б, як можна жити в таких умовах. Але, як жартують самі ісландці, якщо їм дарована така природа, вона повинна працювати на них. І, треба помітити, працює! Однією з визначних пам'яток Ісландії є баня. Механізм її роботи побудований на контрасті температур, за яким далеко ходити не потрібно. В якості екзотики туристам пропонують попаритися під відкритим небом у природних джерелах. Але є й спеціально облаштовані приміщення. Ісландська лазня являє собою басейн з вулканічної водою, яка надходить до нього через спеціальні отвори в дні. Температура води висока, тому пар в приміщенні утворюється природним шляхом. Баня в класичному виконанні має кам'яні стіни, які при нагріванні віддають тепло приміщенню. Перед відвідуванням лазні необхідно прийняти душ і прогрітися 10-15 хвилин в спеціальній теплій кімнаті. Цікаво й те, що назва міста Рейк'явік, столиці Ісландії, перекладається як «бухта пара».

Природа досить винахідлива. Тільки їй під силу створити одне з восьми чудес світу - турецьке Памуккале. Сімнадцять водних джерел збираються в міні-басейни, стікаючи з величезних соляних ступенів. У деяких джерелах оздоровча вода досягає температури в сто градусів. Але є й більш комфортні умови - вода з температурою в тридцять градусів для людського організму те, що треба. Мінеральні солі, кальцій та інші корисні речовини, які заховані в грунті, допомагають при різних недугах зі шкірою, серцем, шлунком, судинами. Природа подбала не лише про лікувальні властивості басейнів, а й про дизайнерське рішення. Памуккале нагадує великі шматки пухнастої білосніжної вати. Ні, напевно, нічого біліше, ніж ці соляні схили. Дивитися на них без окулярів для сонця дуже складно. Давним давно лазні Памуккале стали не тільки улюбленою екскурсією для туристів, а й відмінним живильним місцем. Мінеральні солі, що містяться в грунті, надають лікувальну дію на наш організм. Велика кількість кальцію у воді лікує всілякі проблеми з серцем і судинами, оздоровлює шлунок, шкіру і опорно-руховий апарат людини. Розповідають, що в лазнях Памуккале купалася відома всім цариця Клеопатра. Ви навіть можете зануритися в басейн, де омивалася красуня. Достовірно не відомо наскільки правдива ця легенда. Але побачити хоч раз Памуккале все-таки варто. Мальовнича турецька пам'ятка піде організму і душевній рівновазі тільки на користь.